Садочок "Лелека"

 

Родинне свято

 

«Нехай святиться ім’я Твоє»

 

(Звучить музика).

Уривок із Святого Письма.

 

„Усьому час – пора, і на все слушна хвилина під небом: час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати. Час убивати і  час лікувати, час руйнувати і час будувати. Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати. Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир”.

Боже, Господи Ісусе,

на колінцях я молюся.

Всі гріхи мої прости

і від лиха захисти.

Захисти моє серденько,

щоб я вчилася гарненько,

і у школі, і у дома

не робила зла нікому.

І мамусі помагала,

і татуся шанувала,

щоб росли ми всі здорові,

завжди в мирі і любові.

 

Напевне, не випадково сьогоднішнє родинне свято діти розпочали щирою дитячою молитвою. Тому що сьогодні незвичайний урок – урок духовності.

Духовність – це внутрішній світ людини. Це те, що робить дитину красивішою, морально чистою.

Хто ми? Навіщо прийшли на цей світ? Куди йде наше життя? Як навчити краще розуміти один одного? На ті, та багато інших питань ми сьогодні постараємся знайти відповідь. Отож, запрошую вас, шановні матері, бабусі, батьки на щиру відверту розмову.

Людина, як зірка, народжується серед туманності, у нескінченності спалахує й падає в нескінченність. Як зірка, вона народжується, щоб світлішим став Всесвіт.

У неньки народилося дитя!

Дитя моє! Бог дав тобі життя!

Народження дитини…Чудо Боже…

Господь мені тебе, мій сину, дав.

Цю тайну осягнути неспроможний

Ніхто у світі…Так Господь уклав…

          Народження дитини…Слава Божа...

Найдосконаліше від всіх його створінь...

Тож прославляймо Бога, хто як може,

За цей святий перебіг поколінь.

Народження дитини…Подих Бога…

Дарунок всемогутнього Творця,

Прихід із Вічності…і до небес дорога…

Присутність Духа, Сина і Отця. 

 

Перед нами не проста справа – обрати красиве ім’я. Бо народиться дитина – першим до неї приходить її ім’я. Воно має бути дзвінким і красивим. Воно вирізняє людину з поміж інших людей, супроводжує її у щасті й журбі. Ім’я з’єднує нас з батьківською хатою, рідною мовою і культурою, минулим і прийдешнім.

-          Поділіться, як ви обирали ім’я своїй дитині? Чому Мар’яна, Галина?

-          Чому Ігор та Олег?

На святі у нас присутні бабусі. Я б хотіла запитати у них, а як колись вибирали ім’я дитині? Які імена були поширені тоді? 

 

Існують гарні родинні традиції, приміром називати сина чи доньку ім’ям дідуся чи бабусі?

- Чи має місце така традиція в нашому класі?

   В українській мові витворилася ціла система імен, в основу якої покладено імена християнського календаря. До цього календаря занесено імена всіх святих, і всіх, хто своє життя присвятив служінню Богові. Якщо уважно розглянути християнський календар, то можна там знайти своє ім’я. Цей день вважається днем твоїх іменин. Деколи батьки називають дитину за християнським календарем. Тоді день народження і день іменин співпадає. І такій дитині передбачають щасливе життя, бо вона знаходиться під особливою опікою свого іменного покровителя, ангела хоронителя.

- Марійки мама розкаже, чи довго ви роздумували, коли обирали ім’я своїй дочці? Адже ви також Марія?

- Чому ви назвали свого сина Михайлом?

- Чому Микола, скаже пані Галина?

 

(Розмова з батьками)

Як бачимо, і в наш час багато людей дотримується таких традицій. І в тому немає нічого поганого.

Ми говорили, що біля дитини завжди є її ангел – хоронитель, який оберігає дитину від злого, від чогось поганого. і напевне тому, першою молитвою, яку вивчають діти, це Молитва до Ангела Хоронителя.

                    Ангеле Божий, хоронителю мій.

Ти завжди при мені стій.

Рано, вдень, вночі

Будь мені до помочі.

Ангел з молитви до мене,

Він охоронник мій добрий,

Кожну хвилину прилине

Звідти, де світиться обрій.

Ангел, мій ангел, мій ангел,

Мила подоба дитяти.

Він біля мене з молитви

З тої, що вчила ще мати.

Просьбі цій невідступно,

Буде служити на радість,

З Божої ласки заступник,

Вірний мені у пораді.

 

Так би хотілося, щоб біля вас завжди був ваш Ангел – хоронитель. Тож прийміть ці образки, де якраз зображений Ангел – хоронитель. Нехай це буде пам’яткою про сьогоднішнє свято, а цей ангел нехай буде з вами кожної хвилини, нехай надихає вас тільки на добрі справи.

 

Охрещений… По праву

Ти Боже є дитя.

Отож, Йому на славу

Пройди своє життя.

Життя кожного із нас розпочинається із Хрещення. Абсолютна більшість із нас визнає себе християнами, та маючи власних дітей, старається їх чим швидше охрестити.

            В сучасному світі технічного прогресу, коли життя духовне почало в багатьох відходити на другий план, чин Хрещення на рівні із іншими чинностями Церкви почав перетворюватися лиш на традицію,  звичай наших бабусь.

            Коли запитати в молодих батьків, чого вони хочуть досягти, несучи дитину до Хрещення, запитати хресних батьків, в чому сенс їхньої присутності при цьому, то рідко можна почути відповідь, обґрунтовану основною християнською засадою про Хрещення. А, можливо, справді це лише звичай, традиція, обряд чи забобон, котрий дожив до сьогоднішніх днів.

До розмови запрошується о. Василя, який нам коротко розповість про обряд Хрещення і його значення.

            Мати – всьому початок. Це від неї починається життя. Це – берегиня роду. Саме мати є тим центром, який єднає всю родину.

В одному арабському прислів’ї говориться, що Бог створив на світі матерів, щоб заступали  Бога там, де його нема. Послухайте легенду „Коли Бог творив маму”.

            Дійсно, мати є завжди з вами. Вона все бачить і все знає. Ваша мати є шелестом листя на дорозі, запахом щойно випраного одягу; вона є прохолодною рукою на вашому чолі, коли ви в гарячці. Живе вона у вашій посмішці, кристалізується у кожній сльозинці. Ніщо в світі не може розлучити вас: ні час, ні простір, ні навіть смерть.

            Діти поважають, люблять своїх матерів. І завжди в молитві до Бога просять для неї здоров’я, сил, терпіння. Ось послухайте:

 

„Молитва за маму”.

Є в мене найкраща у світі матуся,

За неї, до Тебе, Пречиста молюся.

Молюся устами, молюся серденьком

До Тебе, небесна Ісусова Ненька.

Благаю у Тебе дрібними словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй на скарби, на щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ та й у люди,

Щоб ними раділа й пишалась усюди.

Мати любить свою дитину, завжди розуміє її, подасть руку допомоги, розділить її радість і смуток. Мамина молитва береже усіх від зла, вона має велику силу.

Я за дітей до Господа молюся

Не відверни від них свого лиця.

Дай щире покаяння їм Ісусе,

Любов і віру влий в їхні серця.

              Дай ласку витривалості в турботах,

              Благословляй , Владико, їх щодня,

              Щоб на своїх навчаннях і роботах

              Йшли за Тобою, а не навмання.

Я сьогодні молилась до Бога...

Про спасіння і щастя дітей,

Про віднайдення ними дороги

До Спасителя світу й людей.

                Щоб сини мої Богу служили,

                Щоб йому посвятили життя.

                Щоб ніколи в житті не зблудили

                Лише світлом ішли в майбуття.

 

«Пісня про маму».

Росте дитина, і  напевне, в кожній сім’ї виникає питання: Коли і як треба дитину вчити молитися? В якому віці треба привчати її до молитви? Як правильно пояснити дитині слова молитви? Деякі батьки вважають, що краще почекати, щоб дитина виросла, досягла повноліття і сама вибрала віросповідання. Як ви ставитеся до такого твердження?

Ніхто і ніколи не зможе замінити батьків, бо вони є першими катехитами в релігійному вихованні. Родина – це найперша і найпереконливіша школа релігійного виховання. Ще свого часу А. Шептицький писав: „Пам’ятайте про те, що ваша хата є першою і найважливішою школою, в якій ваші діти мають навчитися любити Бога і людей...”

            Оскільки наша розмова стосується виховання дітей, то для батьків приготували Пам’ятки, в яких є певні поради щодо виховання

Молитва є винятково важливою в житті кожного християнина. Дитина – це споживач. Вона перебуває в процесі навчання вже з перших років життя. Правила щойно починають ставати частиною життя людини. Якщо заохочувати її до навчання, то вона пізніше відчує в цьому потребу, так само із молитвою.

Першим пізнанням молитви для малої дитини є, звичайно, спостереження за молитвою дорослих. Маленька дитина дуже спостережлива. І вона багато навчиться, коли побачить, що мама навколішки молиться біля ліжка. Дитина це наслідуватиме і таким чином навчиться складати рученята та простягати їх до образів Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці. Ваша молитва має бути щирою. А тому в цей час ніщо не має турбувати чи відволікати вас. Коли ж дитина починає говорити, треба привчати її говорити молитву. Першим видом молитви є віршована молитва.

         

Рано – вранці я вдягнуся

          І до Бога помолюся:

          „ Дай нам, Боже, щастя і добра.

          Щоб не було на світі зла,

          Щоб любові було море.

          Не встрічало щоб нас горе,

          Щоб і світом цим радіти,

          І любити світлі дні,

          Щоб Тобі всміхались діти,

          І не тільки лиш вони.”

Боже, Отче наш Небесний

І Спасителю святий,

Ми до Тебе руки зносим

І здоров’я в Тебе просим.

Просим щиро і сердечно:

Дай нам сили і бажання

Вчитись добре, вчитись гарно,

Любим, щоб було навчання.

Щоб писали ми чистенько

І читали всі гарненько,

Щоб раділи мама, тато,

З ними – й Україна – мати.

 

Пізніше – сталі форми молитви. І тут потрібно роз’яснювати кожне речення. Важливо, щоб дитина могла їх розуміти, а не лише бездумно продекламувати.

Головне, наші зауваження  і настанови повинні підтверджуватись прикладом власного життя. Діти з легкістю наслідують старших, марними будуть наші навчання, якщо вони не відповідатимуть життєвій дійсності.

-          Як розповісти про Господа? Як допомогти малюкові пізнати Бога? Чи потрібно дорослим спонукати дитину ходити до церкви?

Дитині варто перебувати в храмі під час молитви. Не буде поганого, якщо малюк почне вередувати, і ви вийдете з ним на подвір’я. З часом малюк почне звикати й потроху розуміти те, що відбувається в церкві, а спільна молитва, Літургія стануть йому близькими.

Водити малюка до церкви можна і у старшому віці. Головне пам’ятати, що в жодному разі на можна змушувати його до цього. Не тягніть дитину до храму через силу. Якщо до храму ходити з раннього дитинства, це буде для людини не  обов’язком, а потребою. Тут можна провести аналогію з навчанням: рідко коли діти люблять вчитися, але не чекають батьки, коли з’явиться бажання, а спонукають дитину до цього.

Потрібно, щоб в домашній бібліотечці була релігійна література, читати з дитиною „Дитячу біблію”,  „Стежинку”.

Пісня „Як шукати маю Бога”.

Всі ми з’явились на світ, щоб творити добро, щоб використати всі свої можливості й знання для служіння Богові.

Спішімо творити добро – часу дуже мало. Здавна на Землі цінувалося праведне життя – життя чесне, щире і правдиве. Завжди користувалися повагою люди, готові прийти на допомогу, добрі, привітні, ввічливі, чесні, терпимі, щедрі. За свої вчинки треба відповідати перед Богом,  людьми перед своєю совістю.

Чудова Божа є любов,

 А як в ній милості багато!

Ісус пролив святую кров,

 Не пожалів життя віддати.

Я самотньою ніколи не буваю,

Бо Ісус завжди зі мною, я це знаю

І дорозі поруч йде невпинно,

Кожну мить і кожної хвилини.

Слава Христу за його доброту,

За його доброту за нас.

Слава Христу за те, що живу,

За це, що живу в цей час.

Пісня „Який ти добрий, Боже”.

Кожен, хто з’являється на світ, претендує на щасливу долю, але одні її мають, інших вона вперто обминає. Зрозуміло, що щасливими не народжуються, ними стають. Вирішальну роль у щасті людини відіграє сім’я.

            У Заповідях Божих проповідується християнська мораль, яка органічно поєднана з мораллю народною, як із серцевиною дух. – морального виховання дітей у сім’ї.

Формування любові до ближнього починається з відчуття дитинної любові до батьків, братів і сестер, дідусів і бабусь. Усі ми зобов’язані любити ближнього, бо живемо на одній Землі, на одній планеті і маємо право на вічне Блаженство.

 

Пісня „Люби усіх”.

            Любім один одного, бо від Бога любов, і кожен , хто любить, родився від Бога.

            Вже 2000 р. існує вічна книга людства – Біблія та викладений в ній духовний закон, що дає поради, як людині жити, що вона повинна робити і що уникати. Заповіді та моральні ідеали, відображені в цих порадах визнаються та проповідуються всіма народами світу.

                   В моєї доброї бабусі

                   Є в шафі книжечка одна,

                   По ній я ввечері молюся,

                   І жити вчить мене вона.

Ця книга Біблією зветься,

Її читаю кожен день.

Читаю в книзі про Спасіння,

Яке дарує нам Господь,

І про Христове воскресіння

Ніколи Бога не обходь.

                    Біблія – це слово Боже,

                    Це щасливе майбуття,

                    Кремениста це стежина,

                    Що веде у рай  - життя.

Це найкраща в світі книга,

Ні! Не книга – Боже слово!

Це любов та віра в Бога,

Це свята Господня мова.

            Біблія – книга не проста. Це слово самого Бога до людей, записане Божими пророками. Головна особливість її полягає в тому, що ми ніколи не можемо вичерпати її мудрості. Скільки б ми її не читали, завжди відкриваємо щось нове, чого не знали, або на що не звертали уваги. Всі інші книги – це людська мудрість. І тільки Біблія є Божою мудрістю, книгою, що відкриває нам Бога.

Багато хто, дивлячись на нинішнє життя, говорить собі: довкола лише жорстокість, в людях не залишилось й краплі милосердя, напевне, це вже надходить кінець світу. Але погляньмо в історію – в усі епохи існували брутальність і жорстокість, підлість і зло. Але у кожній епосі знаходилось чимало щедрих, добрих, милосердних людей. є вони і сьогодні , є і завжди будуть, бо на них тримається світ, бо якщо б вони раптом зникли, то направду, тоді б уже настав       

 „кінець світу.”

             Кожні мати й батько мріють бачити свою дитину розумною, доброю, вихованою. Але  на жаль часто в ній зароджується байдужість, легковажність. Людина з такими рисами ніколи не відчуває радості буденного життя, любові близьких людей. Тому для такої особи сім’я її буде на другому місці.

(Підсумок анкетування)

            Сьогодні світ приходить до усвідомлення необхідності жити за законами тисячолітньої давності, за законами мудрого вчення – Біблії, а саме взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості.

            Кожен повинен збагнути, що сім’я ґрунтується на взаємній повазі, головне – на любові до ближнього. Дуже важливо, щоб в кожній сім’ї панувала повна гармонія, щоб всі розуміли і поважали одне одного, потрібно пам’ятати заповідь: „Шануй батька свого і матір совою”, молитись: діти – за батьків, а батьки – за дітей. Я б хотіла, щоб наша сьогоднішня зустріч закінчилася спільною молитвою батьків за своїх дітей.

 

 

Доброго дня, вам, всечесні отці, наші любі гості, наша славна велика родино!

         Слава Ісусу Христу!

 

Добре, що на білім світі

Є таке створіння – діти –

Симпатичні, говірливі

І вертляві й метушливі...

            І як важко прожити день без сонця, так важко існувати сім’ї без дитини, без її щебетання.

            А ось і наші діти!

 ( входять діти)

            Наше родинне свято особливе сьогодні тим, що присвячене саме хресним батькам наших третьокласників. Адже вони є часточками наших родин. Їм далеко не байдуже майбутнє наших дітей і саме тому вони сьогодні тут.

            Дорогі діти, представте нам своїх хресних батьків.

 

            Я – Іванко Журавлюк.

На свято до мене завітало багато гостей.

Мами – Галина і Тетяна.

Тати – Олег і Мирон.

 

            Я – Миколка Домарецький.

Моя хресна мама Світлана за кордоном.

Хресний тато – Григорій тут.

Я радий, що ви прийшли до мене на свято.

 

            Я – Андрій Ковальчук.

Моя хресна мама – Павлина.

Тато – Михайло.

Я радий, що сьогодні зі мною мої хресні.

            Я – Галинка Сиротюк.

Моя хресна мама – Марія.

Тато – Михайло. Дякую, що прийшли.

 

            Я – Ігор Небесний.

Я радий, що сьогодні на святі присутні мої хресні.

Мама – Ганна.

Тато – Михайло.

Дякую, що приїхали на свято.

 

            Я – Таня Джуль.

Мій хресний тато Василь.

Дякую, що прийшли на свято.

Хресна мама Оксана  - за кордоном.

 

           

 

 

Я – Олег Небесний.

Я щасливий, що присутні на святі мої хресні батьки.

Мама – Марія.

Тато – Микола.

Я радий. що вони сьогодні поруч зі мною. Привітайте їх.

 

            Я – Панкевич Мар’яна.

Моя хресна мама Світлана за кордоном.

Але я рада, бо до мене на свято завітав хресний тато Петро.

 

            Я – Славік Ботюк.

Я радий, що до мене на свято завітали мої хресні батьки.

Мама – Ганна.

Тато – Володя.

Привітайте їх.

 

            Я – Василь Шкорупа.

На святі присутні хресна мама – Оксана. тато – Володя. Я радий. що вони поруч зі мною.

 

            Я – Михайло Павлусик.

Моя хресна мама за кордоном, тому на святі присутній лише хресний тато Петро.

Дякую, що прийшли.

 

            Я – Марійка Пасіка.

Я рада, тому що на святі є мої хресні батьки.

Мама Ганна.

Тато – Зиновій.

 

            Я – Миколка Боднарчук.

А у мене дві хресні мами і обидві Марії і два хресні тати :тато Олег і тато Ігор за кордоном.

 

            Я – Дармограй Василь.

Моя хресна мама – Ірина. Вона сьогодні зі мною, познайомтеся.

Тато Андрій – за кордоном.

 

Пісня про хресну матусю.

 

            Чи уявляєте ви, якби на світ люди з’являлися  дорослими? Якою б була наша планета? Земля без дітей? Ні, не уявити цього!

            Ось вони, наші діти. Це найкращий народ у світі. І сьогодні ми радіємо за них, адже вони такі щасливі, бо поряд великі , дружні родини, які прийшли на свято.

            ДО цього свята ми готувалися довго, кожен старався зіграти свою роль якнайкраще, показати, на що він здатний. Тому до вашої уваги коротенький екскурс у шкільне життя.

            Найбільше діти полюбляють казки. Ми їх читаємо, переказуємо і навіть інсценізуємо. Погляньте на стенд – юні артисти у різних ролях. А до вашої уваги казка „Як вовк лоша купував”.

 

            Ви не уявляєте, якими смішними і дотепними можуть бути іноді наші діти.

 

Пісня „Веселі дні”.

            А зараз жарти – смішки і правди трішки.

 

            Ще недавно ми дивувалися першому калькулятору, сьогодні його замінив складний комп’ютер, до якого ми, дорослі , підходимо  з острахом. Як не дивно, але діти встигають за всім цим. Ми залишаємось далеко в хвості, почуваємось непевно, деяких слів навіть не розуміємо. От, наприклад. що по – вашому . означає слово

кошара – великий кошик

баюра – довга байка

страховка – баба Яга

пройдисвіт – мандрівник

перегар – сильний загар

кавун – любитель кави.

 

            А ось як тлумачать учні деякі прояви шкільного життя.

Шкільний словничок.

            Контрольна – розгром

учні після контрольної – живі і мертві

коридор – рідні простори

шкільна перерва – Бородинська битва

хлопці на перерві – невловимі месники

щоденник – книга скарг

твір – записки божевільного

перевіряючий на уроці - п’яте колесо у возі

крапка у журналі – що мені готує день прийдешній

вільний урок – незвичайна історія

столова – сюди не заросте народна стежка

урок фізкультури – божевільні на волі.

 

Пісенька „Голубий вагон”

 

У полі калина,

у полі червона

хорошенько цвіте.

Ой, роде наш красний,

роде наш прекрасний,

не цураймося, признаваймося

бо багацько нас є.

            Ще так недавно ми збирались у цьому залі, щоб вшанувати наших матерів. батьків, бабусів та дідусів. Найтепліші слова присвячували найдорожчим людям. Давайте пригадаємо , як це було.

(відеозапис, виступ Павлусик М.)

 

Пісня „Я у мами сонечко”

            Сім’я – найдорожче, що є в людини. Дуже хорошою і пам’ятною річчю для родини є сімейні альбоми. Саме вони зберігають найдорожчі миті і хвилини сімейного життя. Діти залюбки приносили до школи сімейні фотографії, розповідали про них і ми розмістили їх на стенді. Зараз ви можете поглянути на стенд і відшукати знайомі рідні обличчя.

( показати стенд)

            Сьогодні у нас не менш хвилююче свято, а саме через присутність хресних батьків. Велике вам спасибі, що ви з нами.

Спасибі вам, наші тати й мами,

Що ви тут сьогодні , з нами,

До вас наше щире слово –

Рідні та хресні, будьте здорові!

 

Спасибі вам і за роботу,

За серце ваше і турботу

За те, що всюди, повсякчас

Ви так піклуєтесь про нас.

 

Спасибі вам, говорим знов і знов

За вашу ласку і любов

і в школі ми усі діла

робитимем як слід

щоб тільки добра слава йшла

про наш вкраїнський рід.

 

Хрещення – це початок християнського життя людини. З дня хрещення за людину можна молитися в храмі, вона стає членом Церкви і отримає право приступати до інших св. Тайн.

            У хрещенні людина таємно народжується до життя духовного. У момент хрещення і на все життя дається людині ангел-хоронитель, який від тепер буде супроводжувати її на всіх земних шляхах.

А також на все життя людині дається ім’я. Воно ніби визначає долю людини, висловлює побажання і надію батьків. Тому людина усе життя старається зберегти своє добре ім’я, не втратити його честі. З цього приводу дуже влучно повчає народна мудрість:  „ Ні ім’я прикрашає людину, а людина ім’я”.

Пригадаймо, як Танина бабуся Ганна розповідала нам про давній звичай надання імен дітям.

(відеозапис бабусі)

 

Ми щиро вам вдячні,

Батьки наші хресні,

Що ви нас маленьких

до храму принесли

 

За нас помолились

і Бога благали,

щоб добрими членами

Церкви ми стали.

 

Спасибі вам, рідні,

За хрещення тайну,

За вашу любов,

доброту незвичайну.

 

За те, що мені

дали гарне ім’я

Яке все життя

прикрашатиму я.

 

За те, що й мені

дали гарне ім’я,

Яке все життя

прикрашатиму я.

 

-          Здоров’я вам зичу!

-          Вітаю вас я!

Спасибі, що ви –

наша дружна сім’я!

 

            Хресні батьки охрещують дитину у храмі. Прийнявши її з купелі, вони на все життя пов’язують свою душу, своє життя, на них лягає відповідальність за всі її справи, вчинки і навіть помилки. Якою виросте дитина, як складеться її духовне життя, відповідь тримати саме хресним батькам.

            Готуючись до свята, Оксана Григорівна багато говорила з дітьми про хресних батьків, з’ясовувала, чи знають вони, хто ці люди. І ось я пропоную вам не лише прослухати цю бесіду (розмову), але й упізнати по голосу своїх похресників. Будь-ласка!

(відеозапис по голосу)

            Отже, як бачимо, діти знають, хто такі хресні батьки і до чого вони призначені (цукерки приносити на дні народження), але й насправді місія їх набагато важливіша і відповідальніша перед ними (дітьми),

перед людьми і богом.

І ми з Оксаною Григорівною спробували визначити головні обов’язки, поради для хресних батьків, які помітили у такі пам’ятки для хресних батьків.  Я їх озвучу.

(зачитати пам’ятку)

            Дорогі хресні батьки! Зараз я запрошую вас до дружньої розмови і прошу пригадати ту мить, коли вам запропонували стати хресними.

-          Як це відбувалося, і що ви відбували? (Мельник О. )

-          п. Оксано (Шкорупи). як часто ви навідуєтесь до свого похресника, про що розмовляєте?

-          п. Олег, скільки у вас похресників, чи пам’ятаєте їх дні народження? Чи названий хтось на вашу честь? 

 

-          У вас, мабуть, особливі спогади про хрещення близнят. Розкажіть. Чи не боялись ви їх сплутати? Які особливості хрещення близнят?

-          п. Петре, чи є у вас якісь приємні, чи веселі спогади про похресників?

-          п. Маріє, п. Ірино, з наших припущень ви були дуже юними хресними мамами. Чи не лякав вас цей обов’язок?

-          п. Ганно як ви почуваєтесь на святі у ролі хресної, адже минулого року ви були присутні, як мама?

-          п. Галино, п Михайле, чи знаєте ви, які таланти є у вашого похресника?

-          п. Павлина, якої долі ви б побажали своєму похресникові?

-          п. Ганно, на кого схожий Славік, чиї риси ви у нього бачите? Ким би хотіли бачити Славіка у майбутньому?

 

                  Дякую вам за щиру розмову. Думаю, що залюбки у ній взяли б участь і ті хресні батьки, яких сьогодні немає у цьому залі. Але запрошення до них полетіло і душею вони сьогодні тут.

 

Це Ігнатюк Марія

Семчишин Ганна,

Слободян Михайло – хресні батьки М. Павлусика.

 

Недогін Ігор – хресний батько Боднарчука М

Різник Світлана – хресна мама Панкевич М.

Кузьмінська Оксана – хресна мама Джуль Т.

Процик Св. – хресна мама Домарецького М.

Горішній Андрій – хресний батько Дармограя В.

Ми отримали від них відео листа з далекої чужини.

(відео запис)

Я своїй матусі хресній

Привіт посилаю

За моря і сині гори

до чужого краю.

Не одна вона далеко

Від рідної хати,

Не одна вона не може

бути на цім святі.

Поможи її, мій Боже,

і терпіння дай

Щоби швидше повернулась

вона в рідний край.

На чужині десь далеко

Хресний мій татусь

Я також за нього щиро

Богу помолюсь.

 

На хресний батьків

Я надію плекаю,

Вітання від серденька

Їм засилаю.

Я буду старатись,

Я буду учитись,

Щоб ви могли мною

усюди гордитись.

 

Ну, а в мене хресний тато

Вчить людей шоферувати,

І навчить свою дитину –

Треба тільки ще машину.

 

Навчіть мене, хресний батьку

Як жити на світі,

Як сонцю всміхатись,

Як ранку радіти.

 

Навчіть мене, хресний тату,

В житті розумітись,

Щоб і в радості, і в горі,

людяним лишитись.

 

Навчіть мене, хресний тату,

Як друга шукати,

Щоби з ним могли ми разом

Всі біди здолати.

 

Навчіть мене, хресний батьку,

Як дім збудувати,

як садочок посадити

і землю зорати.

 

У хресної скотилася сльоза,

Я це помітив, я це добре бачив,

Не плач, матусю, я все зрозумів,

і за любов твою колись віддячу.

Я буду вчитися найкращих почуттів,

Добро чинити я не перестану,

Повір, матусю, що  в моїм житті

Хорошою людиною я стану.

 

 

(Подарунки, запрошення)

Пісенька „От і все”.

 

 

Жарти – смішки і правди трішки

Діти між собою

 

ІІ хл. – Ов-ва! То чого в тебе так лице напухло. Оса вкусила?

І хл – Не встигла. Молодша сестра вбила її поліном.

 

І хл. – Що робить твоя мама?

ІІ хл – Все, що хоче.

І хл – А тато?

ІІ хл – Все, що скаже мама.

 

ІІ хл. – А тебе б’ють вдома?

І хл – Б’ють

ІІ хл – А хто, тато чи мама?

І хл.  – А хто має час.

 

Розмовляють дві маленькі дівчинки.

-          Хто твій татко?

-          Моряк!

-          По морю їздить?

-          Ні, він ходить по морю.

-          Але ж по морю не можна ходити.

-          А от і можна! Мама каже, що татові море по коліна.

 

 

В школі.

Вбігає учень, що спізнився.

-          Оксана Григорівна, вибачте, що я спізнився, на мене по дорозі бандити напали, ви не уявляєте.

-          І що, що сталося?

-          Як що, вони моє домашнє завдання вкрали.

-          Ну, сідай вже.

  

-          Так, діти, зараз я пропоную вам написати невеличкий твір „Якби я був директором фірми…”

-          Прошу писати. (Іван закладає руки і сидить)

-          Іване, чого не пишеш?

-          Я на секретарку чекаю.

 

Сімейний єралаш

Батько читає газету, двоє дітей граються біля нього:

Андрій:  - Ти осел!

Вася:  - А ти ще більший!

Тато: - Діти, тихо! Вважайте, що тут ще хтось є з вами.

 

(Хлопчик підходить до тата із зошитом і ручкою і запитує: )

-          Тату, а що таке (читає із зошита) диструбант?

-          Де ти таке прочитав?

-          То я не прочитав, то я написав.

-          І що ти робиш цілий день у тій школі?

-          Чекаю, аж поки нас не відпустять.

 

(Входить мама)

М. - Миколо, тебе завтра до школи викликають, Михась знов розбив вікно.

Т. - Ой –ой, а то ж скілько вікон у тій школі? Михасю, ану ходи сюди!

      Хто розбив вікно?

І. - Та я, але винен Микола.

Т. - Як то розуміти:

І. - Я кинув камінцем, а Микола пригнувся…

(Тато крутить вуха)

 

Старший син до мами:

-          Мамо, мамо, дайте два гривні.

-          Нащо тобі?

-          На цукерки.

-          А досить вже з тими цукерками, ти вже великий.

-          То дайте на папіроси.

-          А тепер, Петрусю, роби все те, що я тобі скажу.

-          Є мамо, не думайте, що ви говорите до тата.

 

 

Батько дрімає за газетою; до нього підходить молодший син і будить його.

-Тату, тату, а що тобі снилося?

- Ой синку, тобі до того ще спати і спати.

 

-          Тату, ти можеш із заплющеними очима підписатися?

-          Звичайно, я можу навіть повністю написати своє ім’я і прізвище.

-          Ото й добре, підпишися ось тут (дає щоденник).

 

Підходить донька.

-          Тату, а ти боїшся вовка?

-          Не боюся.

-          А скаженого пса?

-          Не боюся!

-          А чого ж ти так боїшся мами?